Дві скрипки однієї імпрези: конкурс і фестиваль

Міжнародний конкурс молодих виконавців української естрадної пісні ім.  В. Івасюка знову відбувся  у Чернівцях. І цього року  не в жовтні, а у липні. Та й не лише конкурс, а ще й   фестиваль. Фестиваль -  перший міжнародний, що відтепер  матиме назву “Пісня буде поміж нас”.  Цю нову музімпрезу, як і конкурс ім. В. Івасюка, презентував невгамовний  Микола Мозговий. Урочисте відкриття  двох пісенних свят відбувалося у Літньому театрі. Однак, фактично, все говорило про те, що відкривається саме конкурс, а не фестиваль…    

Уся увага – на фонтан, або «Даруємо пісню»

Серед майже традиційних гостей цього теж традиційного  чернівецького  свята, здається, найбільше  хотів виділитися Олександр Пономарьов – він же член журі (а ще  зять Мозгового, який за будь-яких обставин заповнює сценарний план урочистого відкриття  своїми піснями). Отож, Сашко під’їхав до Літнього театру на своєму чорному “Лінкольні”, і у супроводі охоронця, як справжня зірка, попрямував до театру. Але навіщо була йому  та охорона, якщо ніхто із людей, які стояли поруч, особливої уваги на співака не звернув і автографів не просив. Здається, для  чернівчан уже стало звичним бачити тут і того ж Пономарьова, і його другу половину, і болгарського співака Паскала, і молдовську співачку Неллі Чобану…   

Цього разу змінилися сценічні декорації на конкурсі: замість звичних сходинок і кульок постав справжнісінький фонтан. Портрет Володимира Івасюка теж зі сцени забрали, і місце йому знайшлося аж на… колоні у залі. Офіційно фестиваль і конкурс відкрив міський голова   Микола Федорук. Щоправда, перед цим слово було надано президенту мистецького фонду ім. В. Івасюка Миколі Мозговому, який одразу ж попросив усіх звернути увагу на те, що зараз на чернівецькій сцені – історичний момент: започатковується перший міжнародний фестиваль “Пісня буде поміж нас”, ідея якого народилася свого часу в Чернівцях. Далі Микола Петрович вирішив розпочати концерт із самого себе. Сівши за рояль,  почав виконувати свою ліричну  “Материнську любов” ( на чому минулого року закінчили, з того нині й розпочали…). Отак  і відкрили конкурс – з пісні, яка  присвячувалася “громаді з Вижниці”. А можна було б із “Червоної рути”…Ведуча Олена Мозгова (зі своєю  роллю вона фактично не впоралася), напевно, повинна була би, насамперед, оголосити, що у залі присутні дві рідні  сестри Володимира Івасюка, директор меморіального музею композитора,  зрештою,  його друзі. Але цього  не сталося.  Зачарували глядачів заслужена артистка України Ауріка Ротару – гарно виглядала і гарно співала. Співали й переможці попередніх років конкурсу ім. В. Івасюка, і наймолодша співачка Марічка Яремчук, ну, і звичайно,  - як без Пономарьова?  Приїхав також Дмитро Гнатюк. А наприкінці  концерту першого дня  пані Мозгова просто-таки приголомшила всіх, назвавши наш  стадіон не “Буковиною”, а “Поділлям”. Однак далі було ще цікавіше: на конкурсних турах ведуча взагалі не виходила на сцену, а оголошувала пісні із-за куліс, прізвище молдовської вокалістки постійно  плутала,  поету Василю Бабуху приписала зовсім не його пісню…

У всіх конкурсантів – одна весна, або Чернівці “пролетіли” 

Вже одразу у першому турі глядачі  відзначили, що цьогорічний конкурс ім. В. Івасюка значно слабший за минулорічний, однак сам Мозговий так не вважає.  Половина з усіх учасників взяли до свого репертуару пісню Івасюка “У долі своя весна”.  Отож пісень композитора на конкурсі його ж імені прозвучало небагато. Слід також додати, що у другому турі їх взагалі прозвучало дві-три (за умовами у другому турі виконання пісні Івасюка чомусь  не було обов’язковим). У конкурсі брали участь 19 вокалістів та два гурти. Чернівці представляли Наталія Козачок, Олеся Мотрюк та Тетяна Юхно. Дві перших”вилетіли” одразу після першого туру, третя – після другого. Єдиний  серед учасників хлопець – 24-річний львів’янин Назар Савко. Назар – син колишньої вокалістки  ансамблю “Смерічка” Марії Ісак. Як  він розповів нам, нині  його мати працює  у львівському РАГСі. Назар шкодує, що його мама свого часу залишила сцену, і тепер її немає на афішах поруч із Софією Ротару, Василем Зінкевичем… Шість дівчат приїхали до Чернівців із Білорусі, Молдови, Румунії та Болгарії. Болгарку Бойку Щерєву із татуюванням майже по всьому тілу запам’ятали всі, як і кожен її виступ  а-ля Уїтні Хьюстон. В історії конкурсу серед лауреатів ще не було гуртів. А цього року група “XXI століття” з Києва перемогла, хоча репертуар музикантів швидше підходив для якогось рок-фестивалю. Отож імена лауреатів: Ірина Костіна (Молдова) -  перша премія, Наталія Валевська (Хмельницький)  - друга премія, Ралука Чіокарлан (Румунія) та Олена Трибой (Молдова) – третя премія. Дипломанти: Веста Каменєва (Білорусь), Бойка Щерєва (Болгарія), Назар Савко (Львів), гурт “XXI століття” (Київ). Між іншим, для єдиної української лауреатки Наталії Валевської та її чоловіка, з яким вона приїхала до Чернівців, конкурс збігся  з медовим місяцем.  

Ювілей конкурсу, або Мозговий чернівецькі ковбаси не їсть

Усі без винятку журналісти надзвичайно полюбляють прес-конференцію із головою журі Миколою Мозговим. Запитує мало хто (Мозговий може так відповісти!), а ось послухати декілька цікавих речей про українську естраду (та й не тільки) з уст Миколи Петровича – просто-таки задоволення. Але спершу про те, чим обурений голова журі. На початку прес-конференції Микола Мозговий зазначив, що він уважно читає всю пресу, яка пише про конкурс Івасюка, однак чомусь  ніхто ніде  не згадав,  що цього року конкурс відзначає свій 10-річний ювілей:

- Десять років тому, вночі, народилася ідея цього конкурсу. І навіть не було вагань, чиє ім’я йому присвоїти. Бо яскравішої постаті на українській естраді, ніж Володимир Івасюк,  і десять років тому, і зараз немає. І не треба писати, що “Мозговий привіз конкурс”: конкурс ніхто не привозить, він є чернівецьким. 

Отож,  конкурсу – 10 років.  За цей час лише троє вокалістів отримали тут гран-прі: Таїсія Повалій (1993), Олександр Пономарьов (1995) та Марина Одольська (1998). Звичайно,  за цей час було відкрито чимало нових імен. Але лише небагато з них знайомі нам: Юрко Юрченко, Оксана Пекун, Алла Кобилянська, Павло Мрежук, Ірина Шинкарук. І ось  останні  чотири роки поспіль журналісти  запитують Мозгового: чому немає гран-прі?

- І цього року ви бачили гран-прі? Я не бачив. Щоб там не казали у 93-му, що Повалій стара, що їй аж 29-ть, але вона вийшла і заспівала... Цього року конкурсанти більш ретельно готували свої пісні. Вважаю, що Ірина Костіна цілком заслужено отримала першу премію, бо ніде не схибила. А Чернівці були представлені слабенько -  або вони погано вчаться, або викладачі погано вчать. У плані вокалу чернівчанки були гірші за всіх. А ж мають на кого рівнятися! Треба вже співати краще, ніж Бужінска і Куйок( Ані Лорак, себто Кароліна Куєк – авт.). Співати так, як Софія Ротару, або краще.

А ось відповіді Миколи Мозгового на інші запитання.

- Чи відслідковуєте  ви подальшу долю переможців?

- А для чого? Це що, дитячий садок? Отримують премії – і все. Може, за ті гроші хтось щось купив, а хтось, може, їх  і пропив. … Я не хотів це казати, але скажу. Грошей, які  нам дає держава на конкурс, дуже мало. Дайте мені стільки, скільки дали  тому кампазітору Злотніку на його “Слов’янський базар”, і я вам заколочу у Чернівцях Чорне море. У Києві є буковинське земляцтво, яке так любить Івасюка, що ще жодного разу не дало грошей для конкурсу. Ці люди підтримують “Джентльмен-шоу” і  чернівецькі ковбаси (які не їм принципово).  

- На конкурсі часто звучала так звана негритянсько-джазова тема. Чи журі звернуло на це увагу. Адже конкурс все-таки естрадної пісні… 

- Не за адресою приїхала болгарка. Ій треба було брати участь у конкурсі казино. 

- Чому не було вокалістів з Росії?

- А що мені Росія? У нас і так географія достатня. А чому немає ще з інших країн? Бо ті квитки, які придумав Кирпа (міністр транспорту – авт.), не дозволяють учасникам приїхати до Чернівців. 

- Звідки берете сили на організацію конкурсу?

- Встаю  зранку -  і відро води на голову. Це, звичайно, жарт. Важко нести цю ношу, але кинути немає як. Та й куди я піду? У ресторани грати не беруть – не формат, на концерти не просять – теж не формат. Хіба що “Снікерси” піти продавати?  А зрештою, де має бути такий конкурс, як не тут, у Чернівцях?  І якби не вступні іспити, то сюди приїхала би вся кафедра, якою я вже шість років завідую в університеті ім. Драгоманова. 

- Чи зважаєте на поведінку конкурсантів на сцені?

- Це – на другому плані. Спочатку – вокал. Журі так далеко сиділо від сцени, що й видно конкурсантів добре не було. То я навіть спеціально пішов за куліси, аби подивитися на тих молодих дівчат.

- Фактично на конкурсі Івасюка його ж пісень прозвучало дуже мало…   

- Це конкурс не пам’яті, а імені Івасюка. І яка різниця, якою мовою співають пісні Івасюка?

Журналісти не могли не запитати і Миколу Федорука, чи не образив його той факт, що Чернівці не отримали на конкурсі лауреатства:

- Якщо ще років 3-4 тому ми могли говорити з Миколою Петровичем про те, щоб якось відзначити чернівчан, аби таким чином стимулювати їх до праці, то зараз ми не говоримо на цю тему. Це  ж змагання!      

Щирі поклони голови журі, або прямого ефіру так і не було 

Заключний гала-концерт  фестивалю “Пісня буде поміж нас”, в рамках якого проходив цьогорічний восьмий міжнародний конкурс молодих виконавців сучасної естрадної пісні ім. Володимира Івасюка, відбувся  ввечері на стадіоні “Буковина”. На півгодини концерт затримався, адже технічні служби налагоджували телевізійний зв’язок з Києвом: свято мало транслюватися у прямому ефірі на Першому національному. Однак нічого з цього не вийшло: зв’язок налагодити не вдалося і прямої трансляції так і  не було. (До слова, майже всі конкурсні дні плакала й природа: йшли дощі). А для цього ж на стадіон і сценічний фонтан привезли, і світлом забезпечили. Але забули про портрет Івасюка. Та  й жодної пісні композитора на закритті не прозвучало. Правда, Софія Ротару, завершила концерт “Червоною рутою”. Дипломи переможцям конкурсу вручив міський голова Микола Федорук, він же і запросив усіх через рік на цей же конкурс сюди, у Чернівці. А лауреата другої премії Наталію Валевську, як єдину переможницю з України, презентовано гарним вечірнім платтям від київського  салону “Юнона”. Крім цього, від Всеукраїнської  радіомережі “Мелодія” Наталя отримала право на прокручування своїх пісень на цій радіостанції.

А якщо ви думаєте, що серед співаків – членів журі найбільше оплесків отримав Олександ Пономарьов, то не зовсім так...  Проте, ніхто  не сподівався, що сам Микола Мозговий так розчулено постане перед глядачами. Спочатку він запросив на сцену Ольгу Макаренко, яка виконала  його пісню, присвячену пам’яті Володимира Івасюка. А потім голова журі з піснею “Знов я у гори іду” зійшов зі сцени, підійшов до глядачів і через кожні дві-три хвилини низько кланявся своїм землякам.Однак шквал оплесків  був таки  за народною артисткою України Софією Ротару. 

… Невтомний президент Укра-їнського мистецького фонду ім. В.Івасюка  Микола Мозговий мріє про те, щоб  на фестиваль”Пісня буде поміж нас” з’їжджалися співаки з усіх куточків планети. І хоче, щоб  Чернівці стали українським  Сан-Ремо. Однак були би гроші. Що ж, помріймо про це і ми…  

Наталія ФЕЩУК

Фото Володимира ЦИТРАКА