ПІСНІ ІВАСЮКА МОЛДОВАНИ СПІВАЮТЬ КРАЩЕ

"Дітищу" Мозгового — постійну прописку на Буковині!" Щасливі таким лозунгом, журналісти розбрідалися з прес-конференції, присвяченої підсумкам Міжнародного фестивалю "Пісня буде поміж нас".

Годину перед тим голова журі повідав представникам ЗМІ, як важко і життєво необхідно проводити такі "свята воскресаючого духу". Взагалі, як виявилося, фестиваль під іменем Володимира Івасюка — мрія Миколи Петровича чи не з дитячих років. Та й чиє ще ім'я можна винести на знамено, задумуючи таку "одіозну" імпрезу? Прорахунок виявився точним. Але не повністю. Неподатливе столичне буковинське земляцтво любить пісні свого славетного краянина. Любить настільки, що аж жодною копійкою за 10 років... не підтримало фестиваль. Інша справа — батьківщина поета. Ще тоді, за головування Івана Гнатишина, на Буковині з ентузіазмом прийняли у лоно усю компанію фестивалю імені В.Івасюка.

Інший, вкрадений у нашого міста, фестиваль — "Червона рута" — обпалював у ті часи буковинців спогадами і передчуттям нових зірок, які от-от мають відбрунькуватися від новітньої імпрези. Та минали роки, а фестиваль якщо і відкрив когось — то "по другому колу". За всієї поваги до рідного міста та Миколи Петровича, утримаюсь від того, аби стверджувати, що якби не конкурс Івасюка, Україна не почула б про Таїсію Повалій, Олександра Пономарьова, Марину Одольську... Отут, перелічуючи зірок, доцільніше поставити крапку. Адже всі інші "знаменитості", найчастіше (за статусом фестивалю) привезені з інших країн, мало цікавили і Чернівці, і українську естраду, і навіть сам конкурс. Оргкомітет взагалі не надто переймається тим, якою є подальша доля конкурсантів та преміальних долярів. "Хай хоч пропивають ті гроші, — резонно відповів на "фінансове" запитання кореспондента "Доби" Микола Мозговий. — Ми ж не дитячий садок, аби слідкувати за цим". У фестивалю більш широкі жести — бути дослідником-першовідкривачем молодих вокалістів з Румунії, Молдови, Білорусі, Польщі. Бо, судячи з усього, у рідному краї уже всіх відкрили. "Усі учасники з Чернівців були на голову нижчими за будь-якого лауреата чи дипломанта", — категорично заявив голова журі. До речі, не кращу оцінку від метра отримали й інші конкурсанти з України. Лише в останній момент Микола Мозговий пригадав про пані Валевську з Хмельницького, якій дали другу премію.

Але не варто дорікати метру. Бо, за його ж висловом, слухаючи конкурсантів, особливо на початку фестивалю, можна було отримати "рак вух" — від учасників чулися лише стандартні однаково-масові "Червона рута" та "У долі своя весна". Неважко було й заплутатися!

Поза тим, фестиваль виконав поставлені перед ним завдання — назвав кращих і зробив свято Чернівцям. Щоправда, вкотре не присуджувалося Гран-прі. Зате місто погодилося не тільки взяти на себе організаційні моменти щодо приїзду/від'їзду, проживання учасників та надання кращих концертних майданчиків, а й гарантувало максимальне сприяння у подальших проведеннях пісенного фестивалю.

P.S. Апофеозом свята задумали "дивний" концерт Софії Ротару. Дивний, бо поза тим, що квитки на нього видалися неприродно дешевими, у продажу їх ніхто не бачив. Можливо, їх або закупили гуртом фанати Софії Михайлівни з інших міст, або хтось вирішив власноруч покрити планований касовий збір, а квитки розподілити відповідно між спраглими та знедоленими.

У будь-якому випадку, навіть не втрапивши на сольний виступ співачки, чернівчани можуть бути втішені — адже від концерту виграє знаний усіма музей композитора Володимира Івасюка. Уже виграв — заасфальтували тротуар біля музею.

Вадим ПЕЛЕХ, журналіст